Під час проходження пари різними компонентами системи, для роботи яких вона використовується, пара перетворюється на конденсат, який, по суті, являє собою гарячу воду високої якості. За винятком випадків, коли існує ймовірність забруднення (наприклад, з причин технологічного характеру), цей конденсат являє собою ідеальну живильну воду для котла. Тому з точки зору економії дуже вигідно повертати в котельню якомога більше конденсату для повторного використання.
Якщо нині конденсат від обладнання в котельню не повертається, то це тягне за собою значні втрати енергоресурсів, а також додаткові витрати на підготовку та підігрів живильної води. Отже, необхідно розглянути доцільність встановлення системи збору та повернення конденсату.
Якщо прийняти, що встановлення системи збору та повернення конденсату дасть змогу повертати в котельню хоча б 70% конденсату (насправді ця кількість може бути збільшена) при температурі близько 98°С, то в кількісному вираженні це становитиме близько
1000 кг/год х 70/100 = 700 кг/год
Повернення цієї кількості конденсату зменшить споживання води із зовнішніх мереж, яку потрібно нагріти до тієї ж температури 98°С (питома ентальпія 410,6 кДж/кг) від середньої за рік температури сирої води 10°С (питома ентальпія 41,9 кДж/кг).
У тепловому еквіваленті ця економія рівносильна
700 кг/год х (410,6 кДж/кг – 41,9 кДж/кг) = 258 090 кДж/год.
Звідси
258 090 кДж/год / (35000 кДж/м3 х 0,85) = 8,7 м3/год природного газу
З цього можна порахувати витрати і, навіть не враховуючи вартість самої води для вироблення пари, витрати на хімводопідготовку і плату за стоки, захід дуже вигідний.
Можливість перекачувати гарячий конденсат без кавітації з температурою щонайменше 98°С дає змогу підняти температуру живильної води, тим самим знижувати витрати на підігрів холодної, хімічно очищеної води. Повернення конденсату максимально підвищує енергоефективність пароконденсатної системи.